Якщо у сім’ї не одна дитина?
 
       В числі досліджень було виявлено, що послідовність народження дітей в 
сім’ї має для дитини відповідні наслідки в психологічній, соціальній та 
професійній сферах. Наприклад із перших 23 американських астронавтів 20 
з них були первістками або єдиними дітьми в сім’ї. Порівняно більша кількість 
первістків обирають шлях вивчення освіти та вступають у коледжі. Однак 
в важких ситуаціях, первістки є більш безпомічними і потребують підтримки, 
ніж ті, хто народився в сім’ї не першою, а останньою дитиною. 
       Батьки, як правило, бувають більш заклопотані станом здоров’я та 
перспективами на майбутнє своїх перших дітей. Вони ставлять перед дітьми 
більш високі цілі та вищі вимоги. Якщо первісток володіє достатніми вміннями, 
то такого виду вимоги в подальшому може призвести до соціальних та професійних 
досягнень. Первістки – завжди більш наполегливі і тому добиваються успіху. 
Якщо вони не володіють особливими талантами, але відчувають зі сторони 
батьків тиск це викликає у них відчуття особистої неповноцінності і зниження 
самооцінки. Лікар Л. Форер, спеціаліст в області медичної психології відмічає, 
що первістки (як хлопчики так і дівчатка) при наявності молодших дітей в 
сім’ї в більшості потребують підбадьорювання і уваги, ніж їх молодші брати 
і сестри або єдині діти. Тому в цілому самооцінка у первістків нижча ніж 
в більш пізніх дітей. Вірогідно більшість первістків переживають відчуття, 
що не відповідають тим ідеалам які перед ними ставлять батьки. Якщо 
припустити, що для всіх первістків характерне відчуття своєї неадекватності, 
то швидше всього серед них більше сором’язливих людей. Зімбардо у своїх 
дослідженнях виявив, що в молодшому шкільному віці сором’язливість більш 
придатна первісткам. Співвідношення черговості народження і популярності 
дітей серед їх товаришів можна розглядати з точки зору недостатку саме в 
більш пізніх дітей. Діти, що мають старших сестер в більшій мірі засвоюють 
навики ефективного спілкування (наприклад: вміння запевняти, здобувати 
собі увагу, йти на компроміс).
        Психолог Леонардо Горовіц виділив два типи поведінки, що лежать в 
основі міжособистісних стосунків дітей в сім’ї: поведінка, що орієнтована на 
зближення з іншою людиною (нерідною), на віддалення всіх інших крім 
рідних. В першому випадку ровесники характеризують дітей як хороших 
друзів, у  другому, як людей, що недовіряють чи проявляють ворожнечу.