Психотравмуючі фактори:
- переляк чи емоційне потрясіння, в тому числі смерть близьких
людей, відрив від матері, госпіталізація (ізоляція).
Хронічна психотравматизація
- неблагополуччя у сім'ї,
- хронічні захворювання у рідних з загрозою смерті та
інвалідності,
- тривалі захворювання у дітей з відривом від нормальної
життєдіяльності.
- Порушення адаптації (шкільний комплекс).
- Порушення взаємостосунків з ровесниками.
- Постійні невдачі, та переживання почуття провини, почуття
недосконалості, ревнощі до брата чи сестри (неврастенія).
- Неусвідомлюване почуття неповноцінності.
Нав'язливі стани - страхи, найчастіше трапляються у
егоїстичних,капризних дітей,що потребують особливої уваги,дітей
з істеричними проявами (бояться всього нового,мають схильність
створювати собі заборони.
Найчастіше діти переживають такі страхи як- страх за свої
благополуччя, фобії зараження хворобою, страх гострих предметів
(найчастіше ці страхи є формами захисту)
Найчастіше такі страхи формуються тоді, коли відбувається
становлення самоконцепції, самооцінки. Для такого неврози
соматичне захворювання є умовою виникнення.
Причини
А) порушення адаптації, що пов'язано х психофізичним дефектом.
Б) неприйняття своїми батьками
В) відрив від матері
Г) загроза сімейному благополуччю
Прояви неврозів у дітей - астенічний синдром, головний біль,
психосоматичні порушення, порушення сну.
Неврастенія - характеризується легкою збудливістю, швидким
виснаженням. Для неврастеніків характерним є підвищена
дратівливість, гарячкуватість, нетерпимість до заперечень. Вони
швидко втомлюються, відчувають труднощі при розумовому
навантажені, зосереджені уваги. Майже постійним супутником
неврастенії є головний біль і розлади сну. Основна причина
-перевтома.
Невроз нав'язливих станів
Він полягає у тому, що в свідомості людини всупереч її бажанню
виникають настирливі спогади, страхи, потяги, бувають нав'язливі
дії. З'являються постійні сумніви щодо правильності вчинків, страх
самотності, темряви, катастроф...
Істерія
Перевага емоцій над розумом, тому в істериків невідповідна
здоровому глузду реакція на зовнішні подразники. Типовим проявом
істерії є істеричні припадки, під час якого виникає безпричинний
плач або сміх, рухове збудження.
Психастенія- це стан, багато в чому протилежний істерії,
характеризується сильним переважанням кори великого мозку над
емоційними центрами. Психастеніки характеризуються бідністю
емоцій, образного мислення, постійним відчуттям неповноцінності
життя, схильності до сумнівів, нерішучості у діях, невпевненості.
При неврозах часто виникають порушення функцій вегетативних
систем. Неврози пов'язані з функціональними змінами у мозку і тому
здебільшого не потребують спеціального лікування. Часто для
відновлення функціонального стану НС і організму, взагалі
достатньо збільшити час активного відпочинку і сну, змінити умови,
усунути причини, що спричинили невротичний стан.
Основними причинами невротизації учнів початкової школи є
період адаптації. У дитини, яка відчуває перші невдачі, виникає
страх школи, страх дошки...
Проблеми, які можуть спричинити виникнення неврозу
першокласника
1. Режимні (перехід від садочка до школи)
2. Комунікативні труднощі.
3. Проблеми взаємин з учителями.
4. Проблеми, пов'язані із зміною сімейної обстановки.
Проблеми невротизації можуть підсилюватись особливостями
протікання фізіологічних змін під час підліткового періоду.
Підлітковий період характерний бурхливим розвитком та перебудовою
всього організму, стрімкого підвищення критичного відношення до
себе та своєї зовнішності. Всі ці прояви є джерелом нових
відчуттів, які можуть модифікувати психічні кризи, або зумовлюють
нові.
Невротизуючі фактори, що зумовлені ситуацією навчання у школі
можуть бути такими:
Перевірки знань під час контрольних робіт та інших письмових
робіт
Відповідь учня перед класом
Отримання низького балу
Невдоволення батьків успішністю.
Невротичний педагог.
Однією з форм неврозу, що трапляється серед дітей є
логоневроз. Певне значення в розвитку логоневрозів надається
спадкоємним факторам. У генетичному коді дитини можуть бути
закладені патологічні особливості рухової сфери й певні
особливості особистості (акцентуації). Частота виникнення
логоневрозу в рідних братів і сестер становить 18%. У мовному
розвитку дітей відзначаються періоди, коли їхня нервова система
випробовує велику напругу. У формування логоневрозу особливе
значення має період інтенсивного формування мовлення. У цей час
для багатьох дітей характерна поява фізіологічних ітерацій.
Виявляється значна невідповідність між поки ще недостатньо
оформленим мовним подихом і психічною можливістю проголошення
складних фраз. Психічна сторона мовлення в цей період випереджає
можливості її моторної реалізації.
Дані літератури дозволяють віднести явище ліворукості до
однієї з уроджених причин, що передують дислалію, а подальшому -
логоневроз (Белякова Л.М., Дьякова Е.А., 1998). Варто врахувати,
що при ліворукості в дітей спостерігаються висока загальна
емоційність, боязкість, тривожність й інші показники, які нерідко
ведуть до невротичного реагування при впливі різних патогенних
подразників. Ослаблення гармонійної взаємодії між симетричними
структурами мозку в логоневротиків робить центральну нервову
систему особливо ранимою, що, у першу чергу, відбивається на їхній
мовній функції.
Зовнішні причини, що спричиняються навколишнім середовищем,
умовами життя й виховання дитини. До них можна віднести порушення
режиму сну й харчування, недостатню поінформованість батьків про
те, що дитина повиннна жити й виховуватися, по можливості, у
спокійних умовах. Сильні звукові подразники (телевізор, приймач,
магнітофон, голосні окрики дорослих і т.п.), велике скупчення
людей, духота й т.п- все це негативно позначається на стані
нервової системи дитини. Довгостроково психотравмуючі подразники
можуть стати причиною важкого невротичного стану, на тлі якого
з'являється логоневроз. Висвітлюючи проблему логоневрозу поряд з
гострою психічною травматизацією має місце наявність хронічної
конфліктної ситуації, які безпосередньо пов'язані з високою
емоційною збудливістю дітей при переході від дошкільного віку до
oepxncn класу.
Для запобігання невротизації учнів необхідне глибоке знання
психофізіологічних особливостей кожного вікового періоду,
індивідуальних умов розвитку кожної дитини, які можуть
розглядатись під час психолого-педагогічних консиліумів.
Існуючі методи педагогічної корекції у роботі з школярами-
невротиками
1. Використання гумору.
2. Ігнорування.
3. Посилена увага.
4. Викоростання прийомів активного слухання.
Кожен з методів необхідно ретельно добирати.
Рекомендації педагогам, які працюють з учнями - невротиками
1. Ніколи не виховуйте в поганому настрої
2. Ясно визначите, чого ви хочете від учня й поясніть йому це,
а також довідайтеся, що він думає із цього приводу.
3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен його
крок.
4.Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до
нього й розбирайте з дитиною її правильні й хибні кроки до цілі.
5. Не пропустите моменту, коли досягнуто перший успіх.
6. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Сутність людини і його
окремі вчинки не те саме.
7. Укажіть дитині на допущену їм помилку й постарайтеся, щоб
він усвідомив її.
8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що
співчуваєте йому, вірите в нього, незважаючи на його помилку.
9. Виховання - це послідовність цілей.
10. Вчитель повинен бути твердим, але добрим.
ІІІ. Фізичне здоров'я-фундаментальна основа психічного.
А) Рівень фізичного здоров'я сучасних дітей та педагогів.
Б) Сучасні самооздоровчі настрої.
В) Шкідливі звички людства, як форма психічної залежності.
Г) Методи саморегуляції (Практичне освоєння одного з
методів).
Література:
1.//Шкільний світ. Бр. "Аналіз репродуктивного стану
здоров'я в Україні".
2. Дж. Рейнуотер. "Це у ваших силах.
3. А.Я. Гордон. "Медитативні техніки.
4. Л.П. Хайруляєва "Здоров' в наших рука
Відомо, що найважливішим показником здоров'я людини є її
фізичне та психічне благополуччя. Встановлено, що при
інтенсифікації навчального процесу, збільшенні навантаження вже в
першому класі спостерігається не тільки виразний рівень у нервово-
психічному здоров'ї (до 54%) порушенні зору-54%, захворювань
органів травлення (30%), порушення постави і стопи (38), Під час
навчання кількість абсолютно здорових дітей знижується в 4-5
разів. Проте у середньому від 25 о 30% учнів зазнають певних
труднощів шкільної адаптації. 55% цих випадків виявляється в
поганому навчанні, в основі якого - психосоматичні захворювання,
шкільні неврози, ЗПР та олігофренія (20%). Інші 45% пов'язані з
opnakel`lh спілкування та поведінкою , кризами перехідного віку,
які є наслідком невирішених проблем у початковій школі. Нервово-
психічні захворювання найчастіше формуються у першокласників (у
період адаптації до школи). Спостереження упродовж останніх років
дають можливість зробити висновок про те, що погіршення здоров'я
школярів пов'язане з такими чинниками
Бюлогічними, соціальними, економічними, умовами і технологіями
виховання дітей та підлітків. До біологічного чинника можна
зарахувати прогрес у галузі медицини, що привів до виходжування
нежиттєздатних дітей. Це зокрема веде до закріплень патологій на
генетичному рівні. Дефектологам частіше доводиться працювати з
цілими династіями розумово відсталих людей. На думку
нейропсихолога А.Семенович до 80% сучасних дітей можуть мати
генетичні передумови для виникнення надалі відхилень розвитку.
Щодо шкільного середовища, то становище неоднозначне. 3 одного
боку- ергономічні меблі, мережа корекційних класів, з іншого-
ускладнення програм... Одним із найважливіших завдань, що ставлять
перед собою багато інноваційних і недержавних шкіл, є спроба
нівелювати розбіжність між шкільною програмою та розвитком дитини.
У середніх та старших ланкахв основі емоційних проблем учнів
лежить високий рівень особистісної та ситуативної тривожності,
агресивність, конфліктність, схильність до асоціальної поведінки
(патологічної залежності), дисгармонії у розвитку самосвідомості.
У ряді випадків проблеми виходять з невідкорегованої педагогічної
занедбаності, рідше - ураження органічного походження. У
формування благополучного психічного здоров'я відіграє немаловажну
роль сім'я. За статистичним данними діти найчастіше говорять з
своїми батьками про своє майбутнє -(60-70%) про здоров'я (55%)
своє харчування (45%) поведінку (40%). На сьогодні психічне
здоров'я розглядають як повноцінний розвиток емоцій осбистості, що
характеризується збалансованістю інтелекту та афекту, воно
виявляється у свободі й праві виявляти свої емоції, усвідомлювати
їх та керувати ними. Турбота про психічне здоров'я є важливою
складовою взаємодії дорослого та дитини. Алекситимія - невміння
виражати свої емоції та емоції інших людей. Такі люди частіше
хворіють, бо емоційний розряд, що формується в глибинах мозку, не
знаходить виходу: людина стримується, довгийі час мовчить,
переживає наодинці свої емоції. Емоційна чутливість, чуйність,
емпатія є в сііою чергу компонентом такту. Емпатія має три форми
розвитку: співпереживання, співчуття, сприяння.
Якщо розглянути загальні напрямки розвитку емоційної сфери
дитини у віковому розрізі- то то в перщу чергу слід зазначити, що
співпереживання дорослих відіграє у формуванні адекватної
самооцінки. Молодші школярі більш стримані у виявлені своїх
переживань, виникають соціальні форми поведінки: уміння
домовлятися, поступатися, погоджувати свої інтереси інших,
справедливо ставитися до успіхів та невдач. Поведінка втрачає свою
імпульсивність , виникає здатність її регулювати, стримувати свої
переживання а іноді ховати. Поведінка стає довільною.
3 формуванням колективної діяльності, утворюються нові
соціальні зв'язки. Змінюються акценти і співвідношення внутрішніх
сил, намагань та бажань, дитина пристосовується до більш високих
рівнів розвитку емоційної сфери. У центрі уваги педагога мають
бути передусім базові емоції.
Б)
Головні шкідливі звички людства
- недбайливе відношення до свого здоров'я
- трудоголізм
- куріння
- алкоголізм
- телеманія
- переїдання
Зупитнимось на основній, на яку страждає як молодше так і
старше покоління.
Сьогодні телевізор займає почесне місце у сім'ї. Його вплив на
формування психіки дитини значний, якщо не сказати дуже значний.
Телебачення все більше завойовує свідомість дітей та дорослих.
Зрозуміло, що телевізор, як правило, дає набагато більш
широкий діапазон тем і подій, чим той, на який вона може
розраховувати під час спілкування.
Вже в шкільному віку для телевізор стає найважливішим
джерелом інформації. Але в головне питання в тому чи готова дитина
вчитися через телебачення. В цьому випадку їй потрібно навчитися
засвоювати велику і різнорідну інформацію незвично широкого для
неї діапазону. По-друге, вона повинна вміти оцінювати вірогідність
цієї інформації, визначати - чому вірити, а чому - ні. Телевізор
не заміняє спілкування, бо він не співрозмовник. Потреба в
спілкуванні з однолітками в ті години, коли дитина сидить біля
телевізора, блокована. У цьому змісті, можна стверджувати, що
телебачення розвиває егоцентризм, у всякому разі - не сприяє його
ослабленню. "Випавши" з реальної взаємодії. дитина позбавляється
можливості визначити, чи збігається її розуміння побаченого з тим,
що входило в наміри авторів телепрограми. Незважаючи на те, що
телебаченням може провокувати формування самітності, воно вносить
істотний вклад у характер спілкування дитини з однолітками. Багато
чого з того, що вона бачить на екрані, поступово переходить у
ігри з товаришами. Драматичні сцени погонь, що захоплюють пригоди
шукачів скарбів у джунглях Амазонки, подвиги "супергероїв" - усе
це стає змістом ігор на вулиці. Телебачення виявляється стимулом
для дій, що не потрібно винаходити самому, оскільки вони дані в
готовому вигляді. Найбільш діючою ця "стимуляція" є для дітей зі
слабко розвинутою уявою і фантазією. Зрозуміло, що більшість так
званих "дитячих" передач більш-менш виразно доносять до дитини
такі важливі речі як необхідність серйозного навчання, повага до
батьків, терпимість стосовно однолітків, турботу про тварин і т.п.
Велика кількість американських фільмів, що демонструються у даний
час по різних каналах нашого телебачення, при всій їхній
обтяжуючій однотипності і передбачуваності, проте містять прості і
зрозумілі "моральні послання" до юного глядача: "Добро перемагає
зло", "Злочин несе невідворотне покарання", "Старанна праця
винагороджується", "Любов до ближнього зрештою тріумфує",
"Чесність - краща політика", "Усі люди - брати", "Бог тебе любить"
і т.п. - крізь будь-які, навіть самі "навернені" сюжети легко
проглядаються ці нехитрі формули. Саме їхня простота і настирлива
монотонність повторення в багатьох випадках забезпечують засвоєння
дитиною базових моральних моделей і їхній переклад на підсвідомий
рівень. Простота і примітивність "посилання" має і свій зворотний
бік. У більшості типових фільмів навіть самі складні проблеми, як
правило, зрештою дозволяються самим благополучним чином. Напевно,
у цьому перевага американського "хеппі-енду" перед безвихідністю
вітчизняного реалізму. Однак, у результаті такої позитивної
обробки дитина здобуває впевненість у тому, що вирішення її
власних моральних проблем буде швидким, як і у телевізійному
світі. Діти можуть відчувати серйозну фрустрацію, зрозумівши, що
вони не в змозі сподобатися тим, до кого тягнуться, а також, що
їхні конфлікти з навколишніми виявляються затяжними. Які почуття
найчастіше народжуються в душі дитини, коли вона дивиться
більшість телевізійних передач? Відповідь досить неординарна:
"Страх". Усе частіше причиною появи страхів у дітей батьки
називають мультфільми. Телебачення для дорослого іноді виконує
функцію, замінюючи уявними образами життєво
необхідні конструкти. Але найкращим виходом з цієї ситуації є
пошук тої сфери захоплень, яка найбільш гармоніює з реальним стилем
життя.
Гармонія - головна ознака здоров'я (Упанішида)
В) Методи пошуку гармонізації особистості можуть бути різні,
людство постійно знаходится у пошуку більш досконалих (вони також
можуть виступати у ролі самооздоровчих настроїв)
1. Йога - основоположник Шрі Упанішида. Головна парадигма -
філософія життя, досягнення душевної рівноваги яерез ряд засобів -
звернення до фізичного, філософія їжі, філософія буття. (учасникам
семінару для демонстрації одного з початкових методів можна
запропровонувати дихальну вправу).
Значення медитативних прийомів.
Медитація - раніше носила релігійний характер. Сьогодні це
один з методів саморегуляції. Існують правила медитацій- кожного
дня, в один той самий час.
Прийняття медітативної пози- головне.
Утримання медитавної пози.
Пряма спина
Налаштування
Закрити очі
Зупинити думки
Розслабити м'язи
Відренулювати дихання
1. Кастанедіанство (Дон Карлос) - усвідомлене буття, вихід з
фізичної оболонки. Приклад використання прийомів - відомче
снобачення, керований сон.
2. Вегетаріанство ( послідовники - Толстой Л., Енштейн, Вишенська
Д., М.Дітріх)
Головна ідея - наш організм прилаштований до рослинної їжі,
травна система нагадує травну систему корови, ферментативна
діяльність близька до діяльності шлунку шимпанзе (мавпи), яка
харчується рослинною їжею, щелепи людини- нагадують щелепи
травоїдних. Іноді вегетаріанство приходить до людини через
надмірну вразливість.
3. Іванівство (Порфилій Іванов), який вважався серед своїх
односельців диваком до того часу, коли до нього почали приходити
видіння. Він відчув потребу повного злиття з природою. Відома на
сьогодіні система Іванова включає не тільки загартування холодом.
4. Куріння- швидкий засіб самозаспокоєння, але призводить до
звикання, блокування роботи таких органів як серце, печінка,
легені.
5. Кохання- шлях до гаромонії ( в моменти закоханості людина не
відчуває свого недосконалого фізичного, вважається, що
сексуальність людини розкривається з моменту її пізнання духовної
сторони кохання. Любов як прояв базальних емоцій є необхідністю
людини. Кожна людина має потребу в любові до дитини, до рідних, до
друзів, до самого себе, до природи...
Вправа "Усвідомлення безумовної любові" (за Дж. Рейнуотер)
Уявіть один за одни всім значимих для вас людей. Скаіжть
кожному з них "Я люблю вас безумовно, я приймаю вас такими які ви
є". Прослідкуйте за своїми відчуттями. Спробуйте це сказати
самому собі. Скажіть це тій людині, від якої вам боляче було
отримати образу. Скажіть їй "я прощаю тобі за .... Я приймаю тебе
таким який ти є".
Ознайомлення з техінками тіла В. Райха.
Переживання відображаються на тому, як людина рухається, як
дихає. Тілесні терапевти намагаються подолати бар'єри психічного
та фізичного, підкреслюючи єдність тіла та розуму. Головне поняття-
біоенергетична енергія. М'язовий панцир має бути
удосконалений.
М'язовий панцир можна зняти за допомогою біоенергектичних
вправ. Відомі прийоми - арка Лоуена, імпульсині вправи (брикання,
биття подушки)
Піраккос запропонував відновлювати енергію на підлозі.
Келлеман в психотерапевтичній групі спонукав людей
протестувати, кричати.
Школа Іда Ральфа пропагувала глибокий масаж.
Спробуємо елементи взаємного масажу. Станемо в коло. Поклавши
руки на плечі сусіда, зробимо легкий масаж плечової лінії.
У 1938 році Адріан Хілл запропонував новий метод. Він вважав,
що інраспективні образи сприйняття творця несуть інформацію,
значиму для гармонійного душевного стану. Але образ любові,
гаромонії... не можливо відтворити на папері. Тому найкраще
використовувати найпростіші елементи, які можуть викликати
найсильніші образи.
Виконується вправа "Відомче малювання" під музику.
Зображення класичних форм- аналіз особистих відчуттів у момент
малювання.
IV. Мистецтво самостереження, його значення для збереження
психічного здоров'я.
Хто не досліджує хід своїх думок - не може бути щасливий.
М.Аврелій
А) Визначення рівня нервозності та стресостійкості. Проблема
емоційного вигорання педагога.
Б) Самоспостереження, існуючі техніки і методи
самоспостереження.
В) Способи психічного саморегцляції (практичне засвоєння
вправ, які можна використовувати у процесі роботи з дітьми).
Г) Приклади мислительських прийомів:
психічні конструкти те деструкти використання фантазії.
Література:
Костюк В.Н. "Психічний розвиток та навчально0-виховний процес.
К 1991 р.
Виготський Л.С. Проблеми загальної психології. Т1. Вибране.
"Личность, ее рост." Собрание работ Адлера, Мида, Кули.
Максименко С.Г. "Психічне здоров'я школяра"Практична
психологія та соціальна робота" 2002 р. №
Маноха В.К. "Психическое здоровье ребенка" Психологический
журнал. 1998 №4,5.
О.Кочерга, О.Васильєв Синдром згоряння. Пс.Бібіліотека
Синдром вигоряння. Цілком можливо, що ви не вживаєте слово
"вигоряння", а замість цього користуєтесь словами; стресс,
емоційний розлад, перевтома, криза, "вже більше не можу",
"набридло все до біса". Ось про всі ці симптоми психоемоційного
виснаження і йде мова. Вчителів легко пізпати. Вони завжди
намагають зробити більше, ніж мають на те сили (психічиої та
фізичної). Вони не можуть самостійно зупинитись. Навіть коли
хворіють, вони йдуть до школи: їм здасться, що на них тримасться
світ. Може, цо й справді так, але їх біг колом відповідальної
залежності може перервати тільки вигоряння. Поганий настрій,
роздратованість, страх, безсоння цей стан триває досить довго. А
чи можна запобігти цьому? Зачекаймо з відповіддю, поки Ви ще не
виміряли та не оцінили ризик вигоряння для себе. Будь ласка, дайте
відповідь "Так" чи "Ні".
1. Ви спите менше 7 годин?
2. Чи часто у Вас виникає відчуття, що як би багато Ви не
робили, все ж не встигнете зробити всього того, що потрібно?
3. Чи лякає Вас наближення свят, дня народження тому, що Вам
доведеться витрачати всі сили на підготовку?
4. Чи часто Ви робите одночасно декілька робіт?
5. Чи частенько Ви забуваєте рсчі, час зустрічі, гаманець,
коли кудись поспішаєте?
6. Чи часто-густо ви змушуєте себе щось з'їсти (перекусити),
аби мати сили працювати?
7. Чи в стапі емоційпот розладу ви намаєтесь, заспокоїти себе
за допомогою цигарки, тиблетки чи ковтку вина?
8. Чп спадає Вам на думку, що Ви загубили смак життя?
9. Чи Вам все важче приймати рішення?
10. Чи з'являється у Вашому інтимному житт все більше і
більше негативних моментів?
Скільки разів Ви відповіли "Так"? Якщо шість і більше, то Ви
вже перетнули межу кризи, стали на шлях, який веде до вигоряння.
Для вчителів, як правило, визначаються три чинники, які
відіграють суттєву роль в "емоційному згорянні" учителя початкових
класів: особистісний, рольовий і організаційний. 3 розвитком
"згоряння" пов'язана значущість роботи. Якщо робота оцінюється як
незначуща у власних очах, то синдром розвивається швидше (ось чому
важливо вчителеві початкових класів усвідомлювати важливість і
вирішальність власного місця у процесі становлення особистості
учня).
На емоційний стан учителів впливають як організаційний клімат
у колективі, так і, ставлення адміністрації. Якщо остання
забезпечує працівникам можливість професійного зростання, усіляко
підтримує, чітко розподіляє обов'язки, то в колективі переважатиме
емоційно-позитивна атмосфера.
Зокрема, М.Джехода виділяє шість аспектів психічного здоров'я:
1. Позитивне ставлення до себе.
2. Оптимальний розвиток, ріст і самоактуалізація особистості.
3. Психічна інтеграція.
4. Особиста автономія.
5. Реалістичне сприйняття оточення.
6. Уміння адекватно впливати на оточення.
Якщо бажаєте дати дітям задоволення, радощі, щастя, будьте
справедливими до них, виробіть у собі чуйність до їхніх прагнень,
переживань. Виявляйте повагу до малої людської істоти, уникайте
вчинків, які матимуть натяк на неправду і насильство. Жоден
учитель не може забувати, що він повсякчас навчає і виховує дітей.
Метод його навчання має відповідати інтелектові й етиці дитини.
Основними труднощама в діяльності вчителя є емоційне
напруження та страхи, що досить часто викликають стан стресу.
Оскільки вчителі початкових класів мають вплив на своїх учнів, то
їхній стрес може викликати аналогічний стан у молодших школярів,
блокуючи розвиток їхнього таланту.
Отже, ознаки стресового напруження (за Шеффером):
неможливість зосередитися на чому-небудь;
занадто часті помилки в роботі;
иогіршення пам'яті;
почуття втоми, що виникає занадто часто;
дуже швидке мовлення; думки, що часто "вивіюються";
часті болі, не спричинені фізичними проблемами;
підвищена збудливість;
робота не приносить радості;
утрата почуття гумору;
різке зростання кількості випалених цигарок;
пристрасть до спиртного;
постійне відчуття голоду або відсутність апетиту чи смаку
до їжі;
неможливість вчасно закінчити роботу.
Основна психологічна проблема в діяльності вчителя - це пос
тійний стан напруженості, пов'язаний з необхідністю
внутрішнього налаштування на певну поведінку, мобілізації всіх сил
на активні й доцільні дії.
Психологічні дослідження засвідчили, що стан готовності
містить кілька компонентів:
інтелектуальний - розуміння завдань, обов'язків, знання
засобів
досягнення мети, прогноз діяльності;
емоційний - упевненість в успіху, наснага, почуття відпові-
дальності;
мотиваційний - інтерес, прагнення домогтись успіху, потреба
успішно виконати поставлене завдання;
вольовий - мобілізація сил, зосередженість на завданні,
відволі-
кання од перешкод, подолання сумнівів.
Учителю потрібно кілька разів упродовж дня фор-мувати в себе
стан готовності, приводячи в гармонію всі її компоненти.
Способи формування готовності до майбутньої діяльності.
Насамперед варто сформувати настанову на діяльність, причому не
тільки в себе, а й в учнів. 3 давніх часів кращими способами
формування настанови були певні ритуали. Ритуал - це умовний
рефлекс, пов'язаний із подальшою діяльністю. Воїни, що дружно
викрикують вітання своєму вождю, чи учні, що встають, коли вчитель
заходить до класу, - усі вони налаштовуються на майбутню
діяльність. Учителю корисно розробити свою систему ритуалів. При
цьому варто пам'ятати: якщо сам учитель має потребу в однократному
налаштовуванні перед роботою, то аудиторії часто необхідне
повторення ритуалу. Таким ритуалом може бути і вітання, і
перекличка, якщо вона не забирає багато часу, і короткі усні
задачі, що задаються періодично, і щось емоційно позитивне
наприкінці занятгя. Отже, активний ритуал ство-рює настанову на
діяльність. Далі варто провести "розминку" мислення, орієнтовану
на вид майбутньої інтелектуальної діяльності. Так, якщо має бути
робота з абст-рактним матеріалом, то розминку можна провести у
формі усного рахунку. Якщо має бути діяльність, пов'язана з
проектуванням, то краще вирішити яку-небудь наочну задачу. Але
оскільки у всіх випадках треба буде викладати, розповідати
матеріал, то для цього необхідно активізувати мовну функцію,
вербальне мислення, необхідно налаштувати на цю функцію. Вона
особливо важлива для людей інтровертованих, замкнутих, що віддають
перевагу внутрішній рефлексії над зовнішнім спілкуванням. Можна
порадити "розговоритися" до початку уроку, розігріти себе не
обмірковуванням того, про що буде сказано, а його частковим
проговоренням уголос. А ще краще вимовити голосно і чітко кілька
скоромовок. Вони активізують мовно-мисленнєву функцію, знімають
емоційне напруження, а також можуть виконувати роль ритуалу
готовності.
Вважається, що успіху досягає саме той, хто знає, що робити,
зазнавши невдачі. Тому варто заздалегідь програти в уяві різні
варіанти поведінки (зазначаючи можливі варіанти в "партиітурі
уроку", як робить диригент перед концертом на репетиції) залежно
від того, як поведеться клас. Учні можуть не включитися у
проблему, не захотіти виконувати завдання, не засміятись у
відповідь на жарт. Як на це відреагувати, не почати комплексувати?
Усе це варто про-думати заздалегідь.
Насамперед учіться планувати. Дезорганізація може призвести до
стресу. Наявність великої кількості планів уроків часто веде до
плу-танини, безпам'ятності й почуття, що- незакінчені проекти
зисять над головою як дамоклів меч. Приділіть планам якийсь час,
коли це буде можливо, і попрацюйте над ними доти, доки не
закінчите.
Визнайте і прииміть обмеження. Багато хто з нас ставить перед
собою абсолютно недосяжні цілі. Але людина не може бути доскона-
лою, тому часто виникас почуття неспроможності чи невідповідності,
незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте
перед собою цілі, які зможете досягти.
Розважайтесь. Іноді необхідно втекти від життєвих проблем і
розважитися. Знайдітк заняття, що було б захоплюючим і приємним.
Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте інших. Учіться
хвалити інших за ті речі, Іпо вам у них подобаються. Зосередьтеся
на позитивних якостях оточуючих.
Учіться терпіти і прощати. Нетерпимість до інших призведе до
фрустрації і гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди,
це допоможе вам прийняти їх.
Уникаите нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій,
коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике праг-
нення вигравати в багатьох галузях життя створюс напруження і
тривогу, робить людину агресивною.
Регулярно робіть фізичні вправи. Перевіртеся в лікаря до того,
як займатися за якою-небудь системою. Краще виконувати ту програ-
му, що приносить вам задоволення.
Розповідаите про свої неприємності. Знайдіть друга, священика
чи консультанта-психолога, із якими ви можете бути відверті.
Учіться безмедикамєнтозного мєтоду розслаблення. Медитація,
йога, аутогенне тренування і прогресивна релаксація можуть бути
вивчені за допомогою акредитованих компетентних учителів і про-
фесійних психологів.
Педагогічна свідомість багато в чому заповнена міфами,
ілюзіями, стереотипами, що, з одного боку, дають змогу педагогові
з'мінімаль-ними витратами оперативно вирішувати складні проблеми,
що вини-кають у його діяльності, а з іншого боку - призводять до
виникнення таких станів, як "емоційне згоряння", психоенергетичне
виснаження.
Є стереотипи, що перешкоджають роботі педагога:
про спокій (учитель завжди повинен бути спокійним,
врівноваженим).
про стриманість (учитель завжди повинен бути стриманий і
тримати дистанцію).
про любов до всіх учнів (учитель повинен виявляти однакове
ставлення до всіх учнів у класі).
про необхідність приховування почуттів, які можна
усвідомити іконтролювати.
про педагогічну самопожертву, що виявляється в настанові
вчителя на повну віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жити
тільки інтересами школи.
Така концентрація на професійній діяльності веде до повної
розгубленості педагогів, що виходять на пенсію і відчувають
"екзистенціальний вакуум".
Тому, щоб зберегти психічне здоров'я і в процесі роботи, і
після її закінчення, учитель початкових класів має зруйнувати міфи
і бути людиною і на роботі і вдома.
Вигоряння близьке до значення фізичного стресу. Розглянемо
поняття Стрес. Спробуйте дати визначення стресу (у процесі
мозкового штурму аналізується поняття стресу)(цитується визначення
Сальє )Стрес є невід'ємною частиною нашого життя. Кожний з нас
dnqhr| часто випробовує стан напруги, що виникає при певних
обставинах. Але в дійсності не обставини, а наша реакція на них є
причиною стресу. Як допомогти собі при стресовій ситуації?
Вироблення тактики(учасники пропонують свої шляхи подолання
стресу). Спробуйте визначити для себе, що саме викликає у Вас
хвилювання. Розплануйте свій день. Включите у своє життя правильне
харчування, здоровий сон, дієту, фізичні вправи й постарайтеся
дотримуватися цього завжди, а не протягом короткого проміжку часу.
Вам допоможе, якщо Ви поділитеся своїми проблемами із близькими
Вам людьми. Ваші переживання знімуть прогулянки на свіжому
повітрі й фізичні вправи. - здоровий сон - кращий друг. Одержуйте
більше позитивних емоцій - сходите в кіно або на концерт,
поспілкуйтеся із друзями. Якщо Ви почуваєте себе самотнім,
заведіть собі звіринку - Ви почнете піклуватися про неї й
відволічетеся від того, що Вас гнітить.
Приклади мислительських прийомів, що дозволяють відновлювати
психоемоційних стан
Метод аналізу стресу.
Спробуйте визначити, що вас турбує (конкретно, в 2-3 словах)
1. Які думки у вас виникли під час аналізу, запишіть їх.
2. Щоб ви зробили, якби знаходились у ідеальних умовах вирішення
ситуації.
3. Що вам заважає відноситись до ситуації адекватно, не реагувати
на неї так, як ви реагуєте тепер.
4. Подумайте, чи не створені труднощі вами самими
5. Поговоріть з близькою людиною на цю тему, або психологом.
6. Оцініть всі альтернативи, відкиньте всі неможливі.
7. Проаналізуйте всі можливі рішення, які відчуття ви пережили,
якби вчинили по-іншому.
8. Перепитайте себе, чи не забули ви всих н'юансів, зробіть
поправки.
9. Радійте своєму успіху, не втрачайте віру при невдачі.
ІІ. Для успішного входження школяра у навчальну діяльність
необхідне цілеспрямоване формування одного із найголовніших
показників динаміки розвитку особистості - здатність до довільної
психічної саморегуляції та самоконтролю. Вік від 7 до 10 років є
дуже сприятливим для розвитку психічної довільності поведінки.
Такий розвиток необхідно здіснювати через роботу із са-
мосвідомістю дитини, тренування ії психічних процесів. Крім того,
у дитини слід розвивати конкретні контрольовані вміння, що у
подальшому приведе до здатності регулювати всі галузі психічної
діяльності в цілому. У дітей краще, ніж у дорослих, розвинена
здатність вловлювати чужий емоцій-ний стан, бо вони не нада-ють
такого значення словам, як дорослі, тому важливо не втратити цей
сприятливий час для розвитку в дитини емпатії, доброти, милосердя,
комунікабельності. Для розвитку вміння виявляти адек-ватні реакції
на чужі емоції дитині потрібен досвід спільного переживання з
партнером по спілкуванню своїх та його емоційних станів. Це
можливо тільки під час групових занять із дітьми. Теми таких
занять можуть охоплювати блоки:
Я та моє тіло>.
У цьому блоці застосовуються вправи, які сприяють подоланню
замкненості, пасивності, скутості, руховому
розкріпаченню. (Психогімнастика.)
Блок 2. "Я та мої емоції".
Ігри та вправи, спрямовані на вміння адекватно ви-ражати свої
емоції, усвідомлювати їх, правильно розпіз-навати емоційні стани
інших людей. (Етюди.)
Блок 3. "Я та моя увага".
Ігри та вправи для розвитку довільної уваги, саморе-гуляції,
noep`v3? самоконт-ролю.
Блок 4. "Я та моя мова".
Ігри та вправи, спрямовані на розвиток мови жестів, міміки,
пантоміміки, на розуміння того, що крім мовних, існують й інші
засоби спілкування.
Блок 5. "Я та інші".
Ігри, спрямовані на формування у дітей навичок спільної
діяльності, почуття спільності, розуміння інди-відуальних
особливостей інших людей, формування уважного, доброзичливого
ставлення один до одного.
|
