Стать  формує  засвоєння  визначених  норм  поведінки   та
інтересів.   Дівчата  засвоюють   фемінних  норм  поведінки,   а
хлопчики   -   маскулинних.   В  нашій    культурі    фемінність
пов'язана   з  слабкістю,  пасивністю,  залежністю.  Дівчата   в
порівнянні   з   хлопцями  консервативні,  терпиміші,   емоційно
чутливіші.   Маскулинність  асоціюється  з  активністю,   силою,
агресивністю.   Чоловічий  стиль  спілкування   направлений   на
незалежність,   а   жіночий   на   взаємну  залежність.   Хлопці
більш   схильні   до   дій,   що  характерні   з   використанням
сили.   Вони   говорять   перебиваючи   співрозмовника,    рідше
посміхаються,    самовпевнені.     Дівчата,     особливо     при
спілкуванні   з   протилежною   статтю,   використовують    менш
прямі   засоби   впливу  на  співрозмовника,  менш   перебивають
розмову,   більш   тактовні,   не   так  самовпевненні.     Якщо
дiвчатка  ростуть  бiльш жiночими, максимально  вiдповiдають   в
своїх  установках  i реакцiях напiврольовому стереотипу,  у  них
відмічається    зависока  тривожнiсть   i   низька   самоповага.
Хлопчики,   які  формуються   у  високомаскулинному    типу,   в
пiдлiтковому  вiцi вiдчувають  велику  впевненiсть   у   собi  i
задоволенi своїм становищем серед однолiткiв.  Але  як показують
спецiальнi  дослiдження пiсля 30 рокiв ці чоловіки   знаходяться
в   числi  бiльш тривожних, менш впевнених в собі  менш  здiбних
до  лiдерства. Дiти, поведiнка яких строгiше всього відповідають
потребам   їх   статевої ролi можуть вiдрiзнятись бiльш  низьким
iнтелектом   i меншими творчими здiбностями. Навпаки,  iндивiди,
вiдносно   вiддiленнi  вiд жiночої статевої типiзацiї, володіють
бiльш  багатшою  поведінкою  i психологiчно  бiльш   сприятливі.
Залежність   чоловiчностi  i жiночостi  дітей  від  батькiвських
образiв   проявляється  також  в  характерi виконання батьком  i
матiр'ю   традицiйних статевих ролей. Як  видно  біологічна   та
соціальна несхожість  чоловіка  та  жінки,  наскільки ж  різними
є      психологічні      шляхи    становлення      різностатевих
індивідуальностей. В  чому  ж   ці психологічні   різновиди  між
хлопчиками   і   дівчатками   і  коли   батьки   починають    їх
бачити?    Попробуємо    описати    деякі     з     них,     які
спостерігаються  з   перших  днів  життя  дитини,   задовго   до
статевого   дозрівання. По-різному  дозрівають у  хлопчиків   та
дівчаток   психофізіологічні  функції.   Відомо,   що   дівчатка
краще   бачать,  тонше  розрізняють  запахи,   володіють   більш
розвиненим   слухом  відносно  звуків  високої  частоти,   більш
уважні  до   смаків   їжі,   чуткі   до   дотику.  Ці   і   інші
особливості   з   раннього   віку   впливають   на    успішність
освоєння    різних    видів    діяльності,   сферу    інтересів.
Наприклад, у дівчаток  до  шести років  гарний  зір  у  дівчаток
досягає   норми  дорослої  людини,  в цей  же  час  у  хлопчиків
ця    норма    нижча.   Можливо   тому   дівчатка   з    великим
задоволенням   займаються  в  дошкільному  віці  малюванням,   а
хлопчикам  ближче  в цьому  віці  конструкторські  і  дидактичні
ігри?    Слід    зауважити,   що   дівчаткам  в    цьому    віці
сприйняття   кольору  і  його  відтінків  розвивається   раніше,
ніж   у  хлопчиків,  і  це  вказує на    появу   схильності   до
малювання.   Вище  назване  справджується  і  відносно   рухових
функцій.     Сандра     Бем    виділила    таке    поняття    як
андрогінія,   що  означає  оптимальне  поєднання   чоловічих   і
жіночих  якостей,  що  забезпечують  успішність  у  спілкуванні,
як  жіночих  так  і  чоловічих  компаніях.  Чим  більша  різниця
статевих    моделей    поведінки,    тим    частіше    виникають
конфлікти.    З'являється  взаємне  непорозуміння,   розходження
інтересів. Проблема  конфліктності  і  агресивності  хлопців   і
d3bw`r,     а     зокрема   братів    і    сестер    вирішується
неоднозначно.   Зовні  хлопці  виглядають   більш   агресивними,
частіше    вдаються    до    бійок,    не   слухають    батьків,
протестують   проти  вимог  вчителів,  але  у  дівчат   є   свої
неявні   способи  виявлення  агресій  і  конфлікту.   Найчастіше
зустрічається   мовчання  чи  ізоляція,   тому   конфлікти   між
братом   і   сестрою,   що   є   представниками   різної   статі
виникають   по   причині   різного  розуміння   інформації,   що
передавалася  один  одному.  Наприклад   розповідаючи  про  свої
незгоди    дівчина   хоче   отримати    співчуття.    Через   це
бажання   вона   виявляє   емоційну   близькість,   не   чекаючи
конкретних   дій   у  відповідь  у  свою  розповідь.   Брат   же
відчуває  себе  зобов'язаним  відреагувати  "ділом"  (вступає  в
бійку   з   образником   сестри).  У  відповідь   на   це   може
виникнути   конфлікт   у   зв'язку   з   непорозумінням.    Якщо
ситуація    така,    що   брат   не  має   можливості     чимось
допомогти,   його   дратує   те,  що   його   змушують   відчути
особисту   безпорадність,   хоч   сестра   про   це   сама    не
здогадується.   Такі   можливі  джерела  конфліктних   стосунків
між   братом  і  сестрою.  Якщо  діти,  яких  виховувала   сім'я
у  якій  домінує  позиція  матері  (тобто  ця  жінка  має  більш
мускулинний   тип   поведінки),   то   дівчинка   в   подальшому
орієнтується   на  таку  саму  форму  поведінки.   Хлопчики,   в
цьому   випадку  мають  низьку  самооцінку,  менше  впевнені   в
собі,  так  як  відчувають  постійний  тиск  матері  і  навпаки.
Отож,  емоцiйний свiт зростаючих в сiм'ї дiтей (синiв чи  дочок)
-  не  iдентичний.  Дiвчатка  бiльш  чутливiшi,  краще виявляють
страх,   вони  менш агресивнi. Проявивши агресiю,  вони  скорiше
реагують  на   неї   вiдчуттям  страху i  вини.  Дiвчатка  бiльш
чутливiшi  до  похвали   і проявам  старших,   приймають  оцiнки
батькiв  близько до серця. їх легше  розвеселити, довести  одним
похмурим обличчям до слiз. Вони образливі  i  вразливi. Якщо  ви
висказуєте дочцi своє (незадоволення) в iронiчнiй  формi,   вона
реагує  перш за все на насмiшкуватий тон, а вже потiм на   змiст
сказаного.  I  взагалi,  дiвчатка  входять до крайнощiв в  своїх
емоцiйних   реакцiях.    Врахування   особливості    людини    є
особливостями   її   поведінки   пов'язаних   з    її    статтю,
усвідомлення   цієї  інформації,  допоможе  зменшити   кількість
конфліктних   ситуацій,   що   переростають   у   конфлікти,   і
направити   їх   рішення   в   конструктивне   русло.  В   сім'ї
переплетені   подружні,  батьківські,  дитячі   взаємовідносини,
інтереси   різних   поколінь,  потреби  і  усвідомлення   різних
індивідуальностей.  Цей  мікроколектив  зорієнтовує  свою  увагу
в  собі,  переломлює  і  відображає  протиріччя  суспільства,  в
якому    вона    існує,   відчуває   вплив   тих    екологічних,
енергетичних,   інформаційних  та   інших   кризових   ситуацій,
які    назбирались    в   кінці   століття,   тисячоліття.    Як
барометр,   сім'я  відповідає  на  всі  і  всякі   потрясіння  і
переміни,    відчуває   всякі   міняючи  суспільні    установки,
соціальні    очікування.   Нависаюча    над    людиною    ядерна
загроза,   неефективність  системи  освіти,  наркоманія,   поява
різних   неформальних   об'єднань - все   це   відбивається   на
стилі    життя    сім'ї,   рішення   по     народження    дітей,
сприйняття,   соціалізація.  Через   образ   життя   сім'ї,   її
направленість,     дитина     розширює     своє        соціальне
світосприйняття.  Від  того  чим  займаються  батьки,  наскільки
вони   захоплені   своєю   роботою,  чи   вникають   в  проблеми
один   одного,   вміють   іти  на   компроміс,   а   також   від
багатьох    інших   факторів   залежить   успішність   входження
маленької   людини  в  великий  світ. Членів   сім'ї   зв'язують
elnv3im3  вузли,  прив'язаність  один  до  одного,  психологічна
сумісність.   Справжня  сім'я  дає  дитині  те   саме   відчуття
батьківського   дому,   яке  неможна  нічим   компенсувати    чи
замінити.    В    сім'ї    ми   відчуваємо    захищеність    від
випадкових   ролей,  які  приходиться  грати  в   школі   і   на
роботі,  в  транспорті  чи  магазині.  Вдома  людина  стає  сама
собою,    відпочиває   від   функціональних   обов'язків,    які
приходиться   виконувати,  ділитися  своїми  думками,   успіхами
і   невдачами,   обідами  і  надіями.  Якщо   дитині   і   вдома
приходиться   грати   доброту,  а  не    виражати   сьогоднішній
стан,  то  вона    далі  шукатиме не  в  сім'ї  захищеності,   а
в  тій   сфері,   де   її   сприйматимуть   всяким,   втомленим,
радим,  усміхненим  без  причини  або  зовсім  мовчазним.